Музеї Путильського району

Ще за часів Астро-Угорської імперії в в карпатському селі Підзахаричі діяла школа, в якій навчання велося німецькою мовою. В 1995 році приміщення школи перетворили в музей.

Біля музею відреставрували вхідну арку, криницю з журавлем та кам'яний мур. На території музею зберігся до нашого часу водогін австрійських часів. А над водогоном народні умільці спорудили символ села Підзахаричі - 3-х метровий гарчик.

В музеї можна побачити знаряддя праці, стародавні предмети побуту гуцулів, також можна почитати записи близько 800 коломийок та співанок.

Осип Юрій Альбертович Федькович (8 серпня 1834, Путила - 11 січня 1888, Чернівці) - український письменник, поет, фольклорист, перекладач, редактор газети "Буковина", редактор "Просвіти" і театру "Русская беседа".
Старий дерев'яний будинок, де родився Федькович, де його збирали в Чернівецьку школу, куди він вернувся з Австро-Італійської війни, був побудований ще в 18 столітті. Потім будинок згорів, тому в 1974 році побудували точну його копію по фотоматеріалам і описам з творів письменника. Це типова гуцульска дерев'яна хата з трьома ялицевими зрубами, жилою кімнатою і кімнатою для гостей. Кімната для гостей в ті часи слугувала виключно для прийому гостей. В кімнатах можна побачити колекцію оригіналів видань творів "буковинського соловія", етнографічну колекцію, національний гуцульський одяг, предмети мистецтва та побуту, старовинну мебель і ще багато цікавих деталей. Особливо привертають увагу туристів і гостей піч в гуцульському стилі, наповнені різноманітним крамом сундуки, довгий дерев'яний стіл і різьблена дерев'яна мебель, що говорить про те, що цій хаті колись жили не вівчарі-землероби, а шляхтичі.

У дворі музею-садиби зберігся старовинний колодязь, з якого колись пив воду сам Юрій Федькович. Люди ще й тепер п'ють з нього воду, набираючись сили і потужної енергії. Побудови, які існували біля будинку за життя письменники вирішили не реставровувати. Згодом Федьковичу на подвір'ї його садиби поставили пам'ятник.

В його честь назвали одну з центральних вулиць Путили, Чернівців і інших населених пунктів Буковини. Також в 1989 році на честь письменника назву Чернівецького університету перейменували на Чернівецкьий Національний університет імені Юрія Федьковича.

Музей відкритий для відвідувачів по вівторкам, п'ятницям і неділям. Музей знаходиться за адресою:

Україна, Чернівецька обл.,
Путила, вул.Федьковича, 15

Музей було засновано ще в радянські часи. В музеї можна побачити біля трьохсот експонатів з життя і побуту місцевих жителів, тут зібрані відомості про історичне минуле села та цікаві матеріали про діяльність Лук'яна Кобилиці - народного ватажка антикріпосницьких селянських повстань 30 - 40-их років 19 століття.
Серед експонатів музею є традиційні гуцульські знаряддя праці, гуцульський одяг та взуття, вироби народних умільців - боднарів, гончарів.
Заслуговую на особливу увагу розділ, присвячений народному ватажкові Лук'янові Кобилиці. Це і кайдани, в які заковували найбільш активних борців у боротьбі за волю, це і зброя, з якою виступали повсталі гуцули під проводом Кобилиці проти свавілля місцевих паничів.

   Музей-садиба знаходиться на хуторі Красний Діл поблизу села Сергії за 10 кілометрів від Путили.
   Музей - це і є та дерев’яна хата, в якій народився і виріс народний ватажок антикріпосних селянських повстань Лук’ян Кобилиця. Цій хаті понад 200 років. В ній можна побачити старовинні гуцульські предмети побуту: дерев’яний стіл, ліжко, широку лавку, вішалку, піч, полицю для посуди. Також збереглися документи, які засвідчують активний опір місцевим поміщикам та владі. Ці документи - це петиції, скарги, з якими Кобилиця звертався до астрійського парламенту. Справа в тому, що Кобилиця був не просто народним героєм, він ще й представляв інтереси простого гуцульського народу в австрійському рейхстазі від Вижницької округи, куди входило село Сергії і весь Путильський район в тому числі.
   На території садиби збереглися й інші господарські будівлі - пивниця, криниця і комора. З криниці можна напитися прохолодної джерельної води. В коморі збереглися старовинні знаряддя праці - кудель, маслянка, гарчик, жорна.
   Біля хати є сад. Тут є яблуні та сливи, хоча яблуні вже не дають плодів.
І хоча стежки до музею-садиби вже давно заросли духмяними карпатськими травами, дорога до хати "короля гуцулів" ще довго вестиме в таємниче минуле...