Літечко...Тепле, яскраве, барвисте...Гори, які бережуть віковічні гуцульські традиції. Зелені полонини, на яких вівчарі випасають молодих овець...Справжня, непідробна атмосфера літа, яка чарує, манить, заворожує. Влітку хочеться відпочити так, щоб і було недорого, щоб було затишно, цікаво, та щоб залишились тільки хороші спогади.
Ще здавна купання в прохолодній гірській річці, походи в гори, збирання цілющих гірських трав на чай, куштування справжнього овечого сиру єднали людину з природою, загартовували та оздоровлювали. Це те, що нам дає карпатська природа за безцінь і по сьогодні.
Куди піти. Цього разу ми відправимось в похід до хутора Паркулина. Розпочинається маршрут біля готелю "Арніка" в Путилі. Спершу піднімаємось вверх по гравійній дорозі. Далі дорога простягається весь час вздовж річечки Паркулина. Загалом весь маршрут дуже простий, нескладний, немає великих підйомів, крутих спусків, бродів, трясовин чи боліт. Неподалік від дороги розкинулись невеликі хатки гуцулів..
Шум річечки та прохолода, якою від нього віддає у літню спеку підкріпляють додатковими силами та енергією. Чим далі в потік (так місцеві називають місцевість, де є дорога, що пролягає вздовж річечки), тим більше відкривається перед очима нових, неповторних, чудових пейзажів. Незрівнянної краси гірські вершини, що ледь видніються із далека, дивовижної форми скеля, що піднімається стрімко вверх над потічком....
 
По дорозі зустрічаємо капличку, яка ніби лісова мавка гостинно провожає подорожуючих.
 
Ще метрів 300 і бачимо закинену ферму. Далі дорогою бачимо, що всі пейзажі неодинакові, не схожі. Навіть хатки обабіч дороги, які вже давно почорніли на палючому сонці, чудово доповнюють прекрасні краєвиди. Десь через 4 кілометри починається грунтова дорога. Хатки зникають, річечка залишається десь там внизу. А ми все ближче наближаємося до тих вершин, що виднілися нам іздалека.
 
Зблизька їхні симетричні контури та вордночас якась незвичайна форма просто вражають. Далі дорога веде нас до водоспаду. З самої дороги його не видно, так як річечка залишилася внизу. І аж тоді , коли густим лісом спускаємося до неї вниз, бачимо, як швидкоплинні потоки води стрімко спадають вниз по величезним гладким камінням. Водоспад - немов пишна красива дівчина. А яку красу створюють зелені смереки трохи нижче за течією. Біля водоспаду наш маршрут протяжністю 6 км 200 м закінчується.
Ось такого плану відпочинок не вимагає жодних затрат. Звичайність, невибагливість, простота та креативність зроблять Вашу відпустку приємною та недорогою.
Читайте також:
Пішохідний маршрут №3 Сторонецький потік
| 
